Своєчасне подання до ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу – один з важливих обов’язків роботодавця

опубліковано 05 серпня 2026 року о 16:22

Своєчасне подання до ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу – один з важливих обов’язків роботодавця

Під час оформлення трудових відносин з найманим працівником одним із важливих обов’язків роботодавця є своєчасне подання до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником (далі – Повідомлення).

Такі вимоги встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (із змінами) (далі – Постанова № 413).

Повідомлення подається до фактичного початку виконання працівником своїх трудових обов’язків після видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, за затвердженою Постановою № 413 формою.

Спосіб подання – засобами електронного зв’язку з використанням КЕП. За відсутності технічної можливості подання Повідомлення засобами електронного зв’язку в електронній формі таке Повідомлення подається у формі документа на папері за встановленою Постановою № 413 формою разом із копією в електронній формі.

Наголошуємо, що несвоєчасне подання Повідомлення або його неподання є порушенням трудового законодавства. У таких випадках до роботодавця застосовується відповідальність у вигляді штрафу відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Зміни в облікових даних платника податків: які документи необхідно подати до податкової?

Платники податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік, зобов’язані протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати заяву за формами № 1-ОПП або № 5-ОПП з уточненими документами у такому самому порядку як і при взятті на облік.

Інформація про зміну облікових даних платників податків (юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, фізичних осіб – підприємців), відомості щодо яких містяться в ЄДР (крім даних про осіб відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів) оновлюється в контролюючих органах на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, в порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційно – комунікаційними системами ДПС.

Платники податків – юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Довідково: ст. 66 Податкового кодексу України;

Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами).

В паспорт у формі картки внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за номером паспорта: як отримати РНОКПП?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – м. Дніпро) інформує.

Всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) у порядку, визначеному ПKУ.

Якщо особа перебуває на обліку в ДРФО за номером паспорта громадянина України у формі картки (до паспорта внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта) та змінила свої релігійні переконання і хоче отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків (PHOKПП), така реєстрація у ДРФО за PHOKПП можлива після анулювання відмітки в паспорті громадянина України у формі картки.

Анулювати відмітку можливо шляхом обміну паспорта із записом «відмова» на новий паспорт, в якому залишене не заповненим поле PHOKПП/RNTRC.

Реєстрація в ДРФО за PHOKПП здійснюється за новим паспортом громадянина України у формі картки, у якому не проставлено слово «відмова», обліковою карткою фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР, заявою в довільній формі з викладеним проханням анулювати попередньо внесену відмітку.

Довідково:

п. 63.5 та п. 63.6 ст. 63, . 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України (ПКУ);

п. 12 розд. VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (із змінами та доповненнями);

п.п. 13 п. 126 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (із змінами та доповненнями).

Використовуєте РРО - дотримуйтесь вимог щодо формування та зберігання документів!

Суб’єкти господарювання (далі – СГ), які використовують РРО під час розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, повинні дотримуватися вимог щодо формування та зберігання документів.

Які документи формуються щодня?

Кожного робочого дня або зміни, у випадку проведення розрахунків, СГ зобов’язаний:

- створювати фіскальні чеки – у паперовій та/або електронній формі;

- створювати контрольні стрічки в електронній формі;

- формувати Z-звіти за підсумками робочої зміни касира (продавця).

Скільки необхідно зберігати документи?

Контрольні стрічки мають зберігатися у фіскальній пам’яті РРО протягом всього строку його експлуатації, встановленої виробником, але не менше 7 років. Виняток передбачений лише для автоматів з продажу товарів або послуг.

Також законодавство вимагає зберігати безпосередньо на місці проведення розрахунків:

- реєстраційне посвідчення РРО або його копію;

- останню довідку про опломбування РРО;

Фактично СГ зобов’язані забезпечити у місці проведення розрахунків належне зберігання лише документів, що підтверджують облік товарних запасів (у передбачених законом випадках) та оригіналу довідки про опломбування РРО.

При цьому, всі документи що стосуються реєстрації та обліку РРО наявні у контролюючого органу (тому достатньо їх копії), а сформовані ними фіскальні звітні документи зберігаються за замовчуванням в блоці фіскальної пам’яті та/або сервері контролюючого органу.

Довідково: Порядок проведення розрахунків встановлений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Повернути помилково або надміру сплачені кошти можна онлайн через Електронний кабінет

Платники податків можуть подати заяву на повернення помилково або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені в електронній формі – без відвідування податкової.

Для цього необхідно скористатися Електронним кабінетом, доступ до якого здійснюється за адресою https://cabinet.tax.gov.ua або через вебпортал ДПС.

Вхід до приватної частини Електронного кабінету здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія.Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.

Щоб сформувати заяву на повернення коштів у приватній частині Електронного кабінету необхідно перейти до розділу «Введення звітності», обрати відповідний період та тип форми «F (J)13 Запити». Далі потрібно вибрати електронну форму заяви:

- F13020ХХ – для фізичних осіб;

- J13020ХХ – для юридичних осіб.

У заяві слід зазначити необхідні дані щодо помилково або надміру сплачених сум, підписати її електронним підписом та надіслати до територіального органу ДПС за місцем адміністрування відповідного платежу.

Важливо: кількість зазначених у заяві дат сплати до бюджету має відповідати кількості платіжних документів, за якими виникли надміру сплачені кошти або помилкова сплата. За потреби у формі заяви можна додавати або видаляти необхідну кількість рядків.

До заяви необхідно додати копії платіжних документів в електронному вигляді. Для цього у розділі «Додатки» потрібно обрати відповідну опцію та завантажити документи встановленого формату.

Перед поданням заяви платник має можливість перевірити стан своїх розрахунків із бюджетом та отримати відповідний витяг. Для цього через Електронний кабінет необхідно направити запит на отримання витягу про стан розрахунків за податками, зборами, платежами та єдиним внеском за формою J/F13002ХХ.

Як це зробити дивіться за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/1033144.html

Використання електронних сервісів ДПС дозволяє перевірити інформацію, подати необхідні документи та здійснити повернення коштів дистанційно.

Як користуватися послугою «Підпис даних» на вебсайті КНЕДП ДПС?

За допомогою сервісу «Підпис даних» на вебсайті Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) за посиланням: Головна / «Підпис даних» / (https://ca.tax.gov.ua/sign) користувач має можливість з використанням носія ключової інформації: файлового, токена чи хмарного підпису, накласти електронний підпис на електронні документи.

Для цього користувачу на вебсайті Надавача у розділі «Підпис даних» необхідно:

обрати тип носія ключової інформації (файловий, токен, хмарний);

у разі використання носія ключової інформації файлового чи токена – у полі «Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг» обрати відповідного надавача, яким було сформовано сертифікати та у визначеному полі завантажити файл особистого ключа з файлового носія або токен, ввести пароль захисту ключа та натиснути на кнопку «Зчитати».

У разі використання хмарного підпису – у полі «Тип сервісу підпису» обрати Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг у «Хмарному сховищі» якого зберігається кваліфікований електронний підпис та у наступному полі «Ідентифікатор користувача» зазначити такий ідентифікатор, після чого натиснути на кнопку «Зчитати»;

перевірити дані та обрати формат електронного підпису;

у відповідному полі завантажити електронний документ, який необхідно підписати та натиснути кнопку «Підписати».

Після чого, для завантаження буде доступний оригінал файлу електронного документу (без підпису), файл з підписом, та Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису для засвідчення цілісності даних.

Чи сплачують авансовий платіж з військового збору ФОПи на загальній системі оподаткування?

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем (ФОП) від провадження господарської діяльності згідно зі ст. 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно зі ст. 178 ПКУ.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст. 177 ПКУ.

Відповідно до положень п. 177.5 ст. 177 ПКУ ФОП подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Враховуючи те, що сплата військового збору здійснюється у порядку, визначеному розд. IV ПКУ, який включає порядок оподаткування доходів ФОП від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлений ст. 177 ПКУ, то фізична особа – підприємець також сплачує авансовий платіж з військового збору у порядку та у строки, визначені для сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб.

За мобілізованим працівником зберігається місце роботи: ставка військового збору, за якою оподатковується дохід у вигляді середнього заробітку, що виплачується роботодавцем

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ. Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ ставка військового збору становить:

для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ;

для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи зазначене, якщо юридичною особою (роботодавцем) здійснюється нарахування доходу у вигляді середнього заробітку на користь мобілізованої фізичної особи (працівника), то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Довідка про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску: яким чином платник може отримати?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – м. Дніпро) звертає увагу, що наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2018 № 733, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2018 за № 1102/32554 затверджено Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. (далі – Порядок № 733).

Довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі – Довідка), що надається відповідно до Порядку № 733 формується за відсутності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Для отримання Довідки платникові необхідно подати заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (далі – Заява) за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 733.

Заява подається платником (на його вибір):

у паперовій формі – до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі – уповноважений орган).

в електронній формі – на адресу уповноваженого органу через приватну частину електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/login, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Вхід до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету здійснюється виключно після ідентифікації особи із використанням кваліфікованого електронного підпису.

Створити та надіслати Заяву можливо у меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету дозволяє шляхом вибору відповідної електронної форми документа.

Заява повинна містити, серед іншого:

- обов’язкове посилання на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та

- найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 733 Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві.

Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви органом, до якого її було подано.

Довідку у паперовій формі платник (його законний чи уповноважений представник) отримує безпосередньо в органі, до якого було подано Заяву.

Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Строк дії Довідки становить 10 календарних днів з дати її формування. У Довідці обов’язково зазначається термін її дії.

Платникам акцизного податку, які здійснюють виробництво, оптову, роздрібну торгівлю пальним та зберігання пального

Порядок видачі та припинення дії ліцензій, зокрема, на право виробництва, оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального визначений Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Відповідно до п. 3 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 01 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному Законом № 3817.

Податковий комплаєнс: системна основа справедливого адміністрування

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – м. Дніпро) повідомляє.

Один із ключових напрямів трансформації податкової служби – це впровадження експериментального проєкту з управління податковими ризиками, відомого також як комплаєнс-ризики. Цей проєкт затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2024 року № 854 і реалізується в рамках Національної стратегії доходів до 2030 року.

Проєкт передбачає поступове впровадження міжнародних стандартів управління податковими ризиками у щоденну роботу органів ДПС. Основна мета – не контроль заради контролю, а підвищення добровільності виконання податкових обов’язків та зниження адміністративного навантаження на добросовісний бізнес.

Відповідно до Податкового кодексу України, комплаєнс – це система дій та процедур, які забезпечують:

своєчасну реєстрацію платника податку;

подання податкової звітності;

достовірне декларування зобов’язань;

повну та вчасну сплату податків.

Ці базові обов’язки платника формують чотири основні напрями, за якими здійснюється аналіз комплаєнс-ризиків.

Реалізація експериментального проєкту з управління комплаєнс-ризиками – це інвестиція в ефективне адміністрування, аналітичне мислення та партнерство між державою та бізнесом.

Автоматизована система формування платіжних інструкцій – підвищення прозорості та прогнозованості процесів стягнення податкового боргу

На виконання Національної стратегії доходів до 2030 року та наказу Міністерства фінансів України від 30.12.2024 № 669 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України та надавачів платіжних послуг під час передавання платіжних інструкцій на стягнення коштів в електронній формі», з 20.08.2025 розпочала роботу система, яка забезпечує формування платіжних інструкцій в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі ДПС та направлення їх на виконання надавачам платіжних послуг для стягнення податкового боргу.

Відповідно до вимог вище вказаного Порядку процес формування платіжних інструкцій на списання податкового боргу та направлення їх на виконання надавачам платіжних послуг є автоматизованим та здійснюється на щоденні й основі по кожному платнику, по якому наявні відповідні рішення, прийняті згідно ст. 95 Податкового кодексу України.

Запровадження електронних платіжних інструкцій у системі стягнення податкового боргу є суттєвим кроком до цифровізації податкового адміністрування та підвищення ефективності роботи податкових органів. Новий Порядок взаємодії між ДПС України, Державним Казначейством України і надавачами платіжних послуг значно прискорює процедуру примусового списання коштів та збільшує надходження до бюджетів.

З 01.01.2026 по 13.07.2026 сформовано та направлено до надавачів платіжних послуг 2 241,6 тис. платіжних інструкцій, загальна сума примусово стягнутих коштів в рахунок погашення податкового боргу склала 148,8 млн гривень.

Відкликання платіжних інструкцій також відбувається автоматично. Підставою для цього є інформація в інформаційно-комунікаційній системі ДПС про повне погашення податкового боргу, або відсутність боргу, підтверджену в установленому порядку.

Запровадження автоматизованої системи формування платіжних інструкцій підвищує прозорість та прогнозованість процесів стягнення податкового боргу, мінімізує людський фактор допущення помилок, забезпечуєбільшоперативневиконаннярішеньщодопримусовогостягнення, гарантує своєчасне відкликання інструкцій у разі сплати боргу.

Як перевірити стан розрахунків з бюджетом

Користувачі Електронного кабінету мають можливість отримати Витяг щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску за даними органів ДПС (далі – Витяг).

Для отримання Витягу платнику у меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету необхідно створити Запит про отримання витягу щодо стану розрахунків з бюджетом та сплати єдиного внеску за даними органів ДПС (J/F1300208), заповнити відповідні поля такого запиту, підписати та надіслати такий запит до контролюючого органу.

Відповідь на Запит (Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску можна переглянути у режимі «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» та вивантажити у форматі XML або PDF.

Крім того, меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету надає платникам податків доступ до своїх особових рахунків зі сплати податків, зборів та інших платежів, наявних у платника на момент звернення (дані інтегрованої картки платника), а також до інформації про реквізити рахунків для сплати податків, зборів та інших платежів та єдиного соціального внеску. Фізичні особи мають змогу сплатити податки, збори, платежі та єдиний внесок будь-якою із запропонованих платіжних систем, з використанням QR-коду Національного банку України, а також сервісів надавачів платіжних послуг.

Продовжується робота над створенням сучасної системи управління податковими ризиками

Державна податкова служба України активно впроваджує міжнародні підходи, що ґрунтуються на управлінні податковими ризиками (комплаєнс-ризиками). Застосування податкового комплаєнсу є сучасною практикою країн Європейського Союзу у сфері податкового адміністрування.

ДПС переформатувала свою роботу, активно застосовуючи ризик-орієнтований підхід при виборі платників до перевірок. Зосереджено увагу на суб’єктах з високим рівнем ризику порушень податкового законодавства, удосконалено механізми ідентифікації та оцінки податкових ризиків для визначення доцільності перевірок.

Основними видами ризиків, пов’язаних із недотриманням платниками податків норм податкового законодавства, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, є:

- ризик реєстрації – випадок, коли особи, які зобов’язані стати на облік у податковому органі або зареєструватися платниками окремих податків, не перебувають на обліку в податковому органі або не зареєстровані платниками відповідних податків;

- ризик звітності – випадок, коли платники податків подають податкову звітність із запізненням або не подають її взагалі;

- ризик сплати – випадок, коли платники податків сплачують податки, збори, платежі із запізненням або сплачують у неповному обсязі, або не сплачують зовсім, що призводить до виникнення або накопичення податкового боргу;

- ризик декларування – випадок, коли податкові надходження зменшено або може бути зменшено внаслідок неправильного відображення даних у звітності (помилково або умисно).

Запровадження системи управління податковими ризиками забезпечує системність і єдиний підхід у роботі органів ДПС, зосередження зусиль на найбільш проблемних питаннях в адмініструванні податків і зборів.

Для побудови клієнтоорієнтованої та цифрової податкової служби ключовим напрямком залишається створення ефективного та прозорого партнерства з платниками податків.

Чи застосовуються пільги при сплаті податку на нерухоме майно за садовий та дачний будинки?

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості (їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна), дачні та садові будинки.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Підпунктами «б» та «в» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зокрема: для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

Порядок надання пільг встановлено п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Враховуючи вище зазначене, пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються до садового та дачного будинків з урахуванням норм, визначених п. 266.4 ст. 266 ПКУ.

За проведення розрахунків через РРО/ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару застосовується відповідальність

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування – м. Дніпро) нагадує, що суб’єктам господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або програмних РРО (ПРРО) під час торгівлі підакцизними товарами необхідно дотримуватися вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265).

Так, відповідно до вимог п. 11 ст. 3 Закону № 265, яким встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265, у тому числі, але не виключно, передбачена: п. 7 ст. 17 Закону № 265 – триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Спосіб, у який платник податків подає заяву щодо проставлення апостиля та отримує документ з апостилем

Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджені спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17 березня 2023 року № 125/209/293/139/999/5 (далі – Правила).

Пунктом 2 Правил визначено, що апостиль проставляється, зокрема, на офіційних документах, що видаються Державною податковою службою України та її територіальними органами.

Для цього необхідно подати заяву встановленого зразка:

- онлайн через Електронний кабінет;

- особисто чи поштою до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

У заяві обов’язково зазначаються ПІБ (українською та англійською мовами), податковий номер, країна призначення довідки, рік та підстава для визначення резидентського статусу.

Для апостилювання довідки про статус податкового резидента України необхідно звернутися до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Термін видачі документа – до 10 календарних днів з дня реєстрації заяви, формат отримання – електронний або паперовий.

Документи, які потрібні:

- оригінал довідки (або її копія, засвідчена в установленому порядку),

- заява від особи, що подає документи (обов’язково вказати назву документа та країну призначення),

- документ про оплату послуги.

Чи передбачена відповідальність юридичної особи у разі здійснення видів діяльності, не зазначених в його облікових даних?

Відповідно до ст. 3 Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно – правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» суб’єктами господарювання є, зокрема, господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Частиною третьою ст. 91 ЦКУ визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Пунктом 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема, інформація органів державної реєстрації.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 66.2 ст. 66 ПКУ).

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 755) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) містяться дані, зокрема, про види діяльності юридичних осіб.

Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону № 755, здійснюється за допомогою електронних комунікацій в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (частина перша ст. 13 Закону № 755).

Зокрема, реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ).

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, види господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування визначено п.п. 291.5.1 п. 291. 5 ст. 291 ПКУ.

Поряд з цим, п.п. 7 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ визначено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Згідно з п. 111.1 ст. 111 ПКУ за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються, зокрема, такі види юридичної відповідальності: фінансова та адміністративна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з ПКУ та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з ПКУ, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (абзац перший п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

Притягнення, зокрема, юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє посадових (службових) осіб / юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (абзац перший п. 111.3 ст. 111 ПКУ).

Питання щодо адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Разом з тим, нормами ПКУ та КУпАП не передбачено відповідальності платника податків – юридичної особи у разі здійснення видів діяльності, не зазначених в його облікових даних, крім тих видів діяльності, які потребують спеціальних дозволів (ліцензій).

Датою реєстрації ПРРО є дата формування його фіскального номера

Застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО) регулюється Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 317), який розроблений відповідно до ст. 7 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 2 розд. II Порядку № 317 під час реєстрації кожному ПРРО фіскальним сервером ДПС (далі – фіскальний сервер) автоматично формується та присвоюється фіскальний номер.

Фіскальний номер ПРРО становить унікальний числовий порядковий номер реєстраційного запису в Реєстрі програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – Реєстр ПРРО), відповідно до алгоритму його формування.

Фіскальний номер ПРРО не змінюється у разі перереєстрації ПРРО, внесенні змін у дані про ПРРО і зберігається за ПРРО до дати скасування його реєстрації.

Пунктом 3 розд. II Порядку № 317 встановлено, що для реєстрації ПРРО складається Заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО, за ідентифікатором форми J/F 1316605) (додаток 1 до Порядку № 317). Реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів подається за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків до фіскального сервера засобами Електронного кабінету (портального рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (API)), або засобами телекомунікацій.

У реєстраційній заяві за ф. № 1-ПРРО зазначається локальний номер ПРРО, який присвоюється такому ПРРО суб’єктом господарювання. Локальний номер ПРРО становить числовий номер, він є унікальним серед номерів, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку ПРРО для його реєстрації та застосування у відповідній господарській одиниці.

Локальний номер ПРРО зберігається за ПРРО до дати скасування реєстрації ПРРО.

Фіскальним сервером здійснюється автоматизована обробка реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО, за результатами якої ПРРО реєструється або формується відмова в реєстрації ПРРО. Про результати обробки реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО, суб’єкту господарювання надається або направляється інформація засобами Електронного кабінету або засобами телекомунікацій:

у день отримання реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО, якщо реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО, надійшла не пізніше 16.00 робочого (операційного дня);

не пізніше наступного робочого дня, якщо реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО надійшла після 16.00 робочого (операційного дня).

Така інформація направляється у вигляді квитанції, що є електронним повідомленням, яке формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами ідентифікації, обробки електронного документа (далі – квитанція) (п. 4 розд. II Порядку № 317).

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації ПРРО реєструється шляхом присвоєння програмним забезпеченням фіскального сервера фіскального номера ПРРО із внесенням даних до Реєстру ПРРО.

Датою реєстрації ПРРО є дата формування фіскального номера ПРРО.

Про реєстрацію ПРРО суб’єкту господарювання направляється інформація у квитанції із зазначенням присвоєного під час реєстрації фіскального номера ПРРО (п. 5 розд. II Порядку № 317).

За наявності підстав для відмови в реєстрації ПРРО фіскальний сервер формує повідомлення про відмову в реєстрації ПРРО із зазначенням підстав для такої відмови (п. 6 розд. II Порядку № 317).

Які розрахунки суб’єкти господарювання мають право проводити в іноземній валюті?

Згідно з частиною першою ст. 3 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2473) відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Також частиною першою ст. 5 Закону № 2473 встановлено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою ст. 5 Закону № 2473, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Водночас, частиною другою ст. 5 Закону № 2473 визначено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пп. 1 – 5 частини другої та частиною третьою ст. 9 Закону № 2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами НБУ.

Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).

Перелік валютних операцій на території України, що здійснюються на підставі ліцензій НБУ, визначено ст. 9 Закону № 2473. При цьому ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій видаються лише банкам, небанківським фінансовим установам, а також операторам поштового зв’язку.

Порядок видачі, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється НБУ (частина п’ята ст. 9 Закону № 2473).

Статтею 14 Закону № 2473 передбачено види відповідальності за порушення вимог валютного законодавств, в тому числі і застосування заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб.

Зокрема, частиною четвертою ст. 14 Закону № 2473 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

Таким чином, за здійснення розрахунків на території України з порушенням порядку, встановленого ст. 5 Закону № 2473 передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі до 100 відс. суми операції, проведеної з порушенням, перерахованої у валюту України за офіційним курсом НБУ на день здійснення такої операції.

Порядок застосування податковими органами заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 року № 524 (далі – Порядок № 524).

Пунктом 5 Порядку № 524 визначено, що податкові органи за допущення порушень, зазначених у п. 4 Порядку № 524, застосовують до юридичних осіб (крім уповноважених установ) штрафні санкції у розмірі 25 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, перерахованої у національну валюту за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення такої операції, за кожен випадок порушення, встановленого в результаті перевірки.

Ті самі дії, вчинені повторно юридичною особою (крім уповноважених установ), до якої протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу (штрафної санкції) у розмірі 50 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, перерахованої у національну валюту за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення такої операції, за кожен випадок порушення, встановленого в результаті перевірки.

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42278

Земельна ділянка перебуває у спільній (спільній частковій) власності кількох юридичних осіб: як обчислюється земельний податок?

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п.п. 2 п. 286.6 ст. 286 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності, зокрема, кількох юридичних, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи – якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

Згідно із п. «а» ст. 80 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) суб’єктами права приватної власності на землю є, зокрема, юридичні особи.

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (частина перша ст. 86 ЗКУ).

Таким чином, юридичні особи – співвласники земельної ділянки, яка перебуває у їх спільній власності (спільній частковій власності) самостійно обчислюють земельний податок пропорційно частці належній кожній з них.

Про пріоритетні напрями розвитку податкової системи

Національна стратегія доходів до 2030 року (далі – НСД) визначає вектор розвитку сучасної податкової системи.

Основна мета впровадження НСД – трансформувати податкову систему в максимально зрозумілу, прозору та зручну для платників податків.

Один із ключових напрямів НСД – перехід до ефективної взаємодії з платниками, а саме: від контролю – до співпраці. При цьому, створення умов, за яких дотримання податкового законодавства стає простим і логічним – основа добровільного виконання платником своїх обов’язків.

Пріоритетні напрями розвитку податкової сфери:

- цифровізація послуг і розширення електронних сервісів;

- оптимізація податкових процедур і процесів;

- покращення комунікацій з громадянами, бізнесом і громадськістю;

- консультаційна підтримка платників.

Результат впровадження НСД – стабільна та передбачувана податкова система, як умова економічного зростання держави.

Як отримати Витяг про стан розрахунків з бюджетом онлайн?

Потрібно швидко перевірити, чи немає у вас податкового боргу, або звірити сплачені податки? Робити це можна онлайн – без черг та візитів до податкової!

Дивіться покрокову відеоінструкцію про те, як оформити та отримати Витяг про стан розрахунків з бюджетом та фондами через Електронний кабінет ДПС за кілька хвилин.

У нашому відео розповідаємо:

- Якими засобами електронної ідентифікації можна скористатися для входу.

- Яку форму запиту обрати.

- Важливі правила подання запиту за декілька років.

- Де шукати готовий документ з електронним підписом ДПС.

- Як перевірити КЕП та завантажити готовий документ.

Контролюйте свої розрахунки з бюджетом легко та прозоро!

Must-have від податківців Дніпропетровщини: РРО та ПРРО – про важливі правила для бізнесу

Чому фіскальний чек має велике значення?

Під час продажу товарів або надання послуг підприємці щодня видають покупцям десятки чи навіть сотні фіскальних чеків. На перший погляд може здатися, що це звичайна формальність. Насправді ж саме чек підтверджує, що розрахункова операція проведена відповідно до вимог законодавства.

Тому недостатньо просто провести оплату через реєстратор розрахункових операцій (РРО) або програмний РРО (ПРРО). Важливо, щоб покупець отримав правильно оформлений фіскальний чек, який містить усі обов'язкові реквізити.

РРО без помилок: чому це важливо для кожного підприємця

Сьогодні застосування РРО та ПРРО – це не просто вимога законодавства. Це невід'ємна складова прозорого ведення бізнесу, захисту прав споживачів і фінансової безпеки самого підприємця.

Суб’єкти господарювання активно переходять на сучасні програмні рішення, використовують безготівкові розрахунки, інтернет-еквайринг (електронні гаманці), онлайн-торгівлю та сервіси доставки. Разом із розвитком технологій зростає і відповідальність за правильне оформлення кожної розрахункової операції.

Неправильно запрограмовані товари, відсутність окремих реквізитів у фіскальному чеку, несвоєчасне оновлення програмного забезпечення чи використання застарілих налаштувань можуть стати підставою для застосування фінансових санкцій.

Саме тому важливо не лише використовувати РРО або ПРРО, а й розуміти, як правильно оформлювати розрахункові документи, які реквізити є обов'язковими та чому навіть незначна, на перший погляд, помилка може мати правові наслідки.

Хто повинен застосовувати РРО або ПРРО?

Правові засади застосування РРО та ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР. Його дія поширюється на суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі – банківськими картками, платіжними сервісами чи іншими способами.

Це означає, що під час продажу товарів або надання послуг підприємець повинен провести розрахунок через зареєстрований РРО або ПРРО та сформувати розрахунковий документ.

За виключенням суб'єктів господарювання, які згідно зі статтею 9 Закону № 265/95-ВР звільнені від використання касових апаратів через специфіку діяльності чи розташування (наприклад, продажі власної продукції у селах за певних умов).

Розрахункові операції необхідно проводити через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, або у випадках, передбачених Законом № 265/95-ВР, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Видача розрахункових документів: фіскальний чек, його форма та зміст

Отже, кожен продаж товару або надання послуги завершується не лише оплатою, а й видачею покупцю розрахункового документа. Саме фіскальний чек підтверджує факт проведення розрахункової операції, захищає права споживача та засвідчує, що підприємець працює відкрито і прозоро.

Покупець має отримати розрахунковий документ незалежно від того, яким способом він оплатив покупку – готівкою, банківською карткою чи через Інтернет.

Сьогодні фіскальний чек може бути:

- паперовим;

- електронним;

- у вигляді QR-коду;

- надісланим на електронну пошту або телефон покупця.

Розрахунковий документ формується РРО або програмним РРО і має містити обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати продавця та саму операцію.

Форма та зміст фіскального касового чека встановлені Положенням № 13.

Зокрема, чек має містити:

- найменування суб'єкта господарювання;

- адресу господарської одиниці;

- податковий номер або код ЄДРПОУ (РНОКПП для ФОП);

- фіскальний номер РРО або програмного РРО;

- дату і точний час проведення операції;

- назву кожного товару чи послуги;

- кількість товару;

- вартість кожної позиції;

- загальну суму покупки;

- форму оплати (готівка, банківська картка, безготівковий розрахунок тощо);

- QR-код для перевірки справжності чека;

- фіскальний номер розрахункового документа.

Для окремих категорій товарів у фіскальному чеку зазначаються також додаткові реквізити. Наприклад, при продажу алкогольних напоїв зазначаються реквізити марки акцизного податку, а під час реалізації лікарських засобів чи медичних виробів – відповідні коди, передбачені законодавством.

Наявність усіх обов'язкових реквізитів робить розрахунковий документ повноцінним підтвердженням покупки. Якщо фіскальний чек сформований із порушеннями або в ньому відсутні обов'язкові реквізити, він може не визнаватися належним розрахунковим документом.

Для покупця правильно сформований розрахунковий документ – це можливість підтвердити факт придбання товару, гарантія для здійснення у разі необхідності обміну або повернення товару. Для підприємця – це підтвердження належного проведення розрахункової операції та дотримання вимог законодавства.

Що говорить судова практика про обов’язкові реквізити розрахункових документів

Особливої актуальності це питання набуває з огляду на сформовану судову практику. Верховний Суд у постанові від 9 квітня 2026 року (справа № 380/20009/23) наголосив, що фіскальний чек повинен містити всі обов'язкові реквізити, визначені законодавством. Якщо хоча б один із них відсутній, такий документ може втратити статус розрахункового, а це означає, що обов'язок щодо належного оформлення розрахункової операції вважається невиконаним.

Водночас Верховний Суд зазначив, якщо реквізит у фіскальному чеку містить окремі неточності чи помилки, це не завжди означає, що документ автоматично втрачає свій статус.

Проте відсутність обов'язкового реквізиту – це вже інша ситуація. У такому випадку вимоги законодавства вважаються невиконаними.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на продаж підакцизних товарів. Якщо у фіскальному чеку відсутня інформація про акцизний податок, такий чек також не вважається належним розрахунковим документом.

Довідково:

1. Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами).

2. Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)»(із змінами).

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі №380/20009/23:«Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 розділу І Положення № 13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення № 13, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом № 265/95-ВР.

Отже, Суд зазначає, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 500/6845/21 та від 27 березня 2025 року у справі № 560/15692/23».

Податкову знижку за минулорічними витратами можна отримати до кінця поточного року

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) нагадує, що право на отримання податкової знижки дає можливість для офіційно працевлаштованих громадян повернути частину сплаченого податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

До податкової знижки можуть бути включені витрати, зокрема на:

- оплату навчання у дитячих садках, школах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах (для себе або родичів першого ступеня споріднення).

- сплату відсотків за іпотечним кредитом;

- витрати на допоміжні репродуктивні технології;

- внески за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення;

- пожертви неприбутковим організаціям (у межах 4 % від річного оподатковуваного доходу).

До податкової знижки включаються лише фактично понесені витрати, підтверджені документально. У документах обов’язково повинні бути зазначені вартість товарів або послуг та дата їх придбання чи надання. Платнику ПДФО необхідно мати:

- квитанції, фіскальні або товарні чеки;

- договори з надавачами послуг;

- прибуткові касові ордери.

Щоб отримати податкову знижку, необхідно:

- по 31 грудня (включно) року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у якій зазначити підстави для отримання знижки та суми витрат;

- разом із Декларацією надати копії підтвердних документів. Оригінали документів потрібно зберігати протягом усього строку позовної давності.

- врахувати, що загальна сума податкової знижки не може перевищувати річний дохід, отриманий у вигляді заробітної плати;

- для окремих видів витрат можуть застосовуватися спеціальні обмеження, встановлені законодавством.

Важливо: право на податкову знижку діє лише протягом одного року. Якщо платник ПДФО не скористався ним до кінця року, що настає за звітним, таке право не переноситься на наступні податкові роки.

Довідково: Як швидко подати декларацію – читайте за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/988306.html

Про максимальний розмір доходу для нарахування єдиного внеску у 2026 році

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що статтею 32 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено: у 2026 році розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, на яку нараховується єдиний внесок, визначеної Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), дорівнює:

- для максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць (крім доходу у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу), починаючи з 01 січня 2026 року – двадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом;

- для максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу, починаючи з 01 січня 2026 року – п’ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Обмеження, які встановлені щодо продажу пива (крім безалкогольного) та деяких інших підакцизних товарів

Відповідно до ст. 71 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із мінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817).

Зокрема, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:

особами, які не досягли 18-річного віку;

особам, які не досягли 18-річного віку.

Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:

у приміщеннях та на територіях закладів освіти, закладів охорони здоров’я (крім ресторанів, розміщених на території санаторіїв);

у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами (продукцією) дитячого асортименту або спортивними товарами (продукцією), а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

з торгових автоматів;

на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

рук, лотків;

у споживчих упаковках, що містять менше/більше 20 сигарет, сигарил чи цигарок;

у місцях торгівлі, не визначених для торгівлі такими товарами (продукцією).

Забороняється продаж будь-яких товарів (продукції) дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби, електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

На час проведення масових заходів сільські, селищні, міські ради в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, куріння тютюнових виробів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння або в особи, яка здійснює доставку таких товарів, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, такий продавець чи особа, яка здійснює доставку, зобов’язані звернутися до покупця з вимогою пред’явити паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідчення водія, або інший документ, що підтверджує його вік, або їх електронні копії, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

У разі відмови покупця надати один із документів, передбачених ст. 71 Закону № 3817, продаж чи передання такій особі пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння забороняється.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється виключно ліцензіатам, що мають статус суб’єкта господарювання громадського харчування, за наявності у них ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Продаж вин з додаванням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари місткістю від 50 літрів до 600 літрів дозволяється суб’єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцем виробництва, яке внесено до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Річний обсяг продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими суб’єктами господарювання не може перевищувати 20 відс. річного обсягу вироблених виноматеріалів.

Щодо оформлення довіреності, що видана ФОПом на представництво його інтересів, пов’язаних із сплатою податків в контролюючих органах

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) повідомляє.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Податкового кодексу України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 244 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 245 ЦКУ форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою ст. 245 ЦКУ.

Отже, довіреність, що видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути відповідним чином нотаріально посвідчена.

ДПС виявила ймовірну схему ухилення від сплати податків у продавця побутової техніки: матеріали передано правоохоронцям

Під час перевірки продавця побутової техніки податківці виявили ознаки ймовірного штучного дроблення бізнесу для зменшення податкових зобов'язань. Матеріали вже передано до Територіального управління БЕБ.

Товариство заявило, що закрило один зі своїх магазинів. Однак перевірка показала, що він продовжував працювати. Лише продаж товарів почали оформлювати через фізичну особу – підприємця.

Під час перевірки діяльності цього ФОП податківці виявили порушення при проведенні розрахунків із покупцями та необлікований товар на понад 1,4 млн грн. Очікувана сума штрафних санкцій також перевищує 1,4 млн грн.

Водночас, під час документальної перевірки самого товариства встановлено нестачу товарів більш ніж на 1 млн грн.

Отримані під час перевірки докази свідчать про можливе використання схеми, за якої діяльність одного підприємства формально розподіляється між кількома пов'язаними суб'єктами господарювання, хоча фактично вони працюють як єдиний бізнес.

ДПС і надалі послідовно виявлятиме схеми ухилення від оподаткування та мінімізації податкових зобов'язань, забезпечуючи чесну конкуренцію, рівні умови ведення бізнесу та захист інтересів державного бюджету.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ при ввезенні на митну територію України безоплатно отриманих товарів

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПКУ).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Базою оподаткування для тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, що ввозяться на митну територію України, є максимальна роздрібна ціна таких товарів без урахування ПДВ.

Таким чином, ПДВ, сплачений при розмитненні ввезених на митну територію України товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.

При цьому платник податку згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Чи може самозайнята особа сплатити грошове зобов’язання власними коштами як фізична особа або з банківської картки ФО?

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи (п. 35.2 ст. 35 ПКУ).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац перший п. 87.1 ст. 87 ПКУ).

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з ПДВ є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому п. 87.1 ст. 87 ПКУ та обліковуються в системі електронного адміністрування ПДВ. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до 01 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до 01 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг (абзац другий п. 87.1 ст. 87 ПКУ).

Порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі – надавач платіжних послуг) та особливості здійснення платіжних операцій за окремими рахунками користувачів, що відкриваються відповідно до законів України регулює Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (п. 2 розд. І Інструкції № 162).

Користувач має право за власним вибором відкривати відповідні рахунки в будь-яких надавачів платіжних послуг, що мають право відкривати рахунки користувачам відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції № 162 (абзац перший п. 8 розд. І Інструкції № 162).

Фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб (абзац перший п. 10 розд. І Інструкції № 162).

Водночас, суб’єкти господарювання, які відкрили рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України (п. 4 розд. ІІ Положення № 148).

Отже, джерелами сплати грошових зобов’язань або податкового боргу платників податків ФОПа або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є будь-які власні кошти.

Сплату грошового зобов’язання або погашення податкового боргу ФОП або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, може здійснювати як власними коштами, так і з банківської картки фізичної особи.

Довідково: ПКУ – податковий кодекс України;

Інструкція № 162 – Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (із змінами та доповненнями);

Положення № 148 – Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (із змінами та доповненнями).

Обережно: поширюють небезпечні електронні листи нібито від імені ДПС

Платникам масово надходять фейкові електронні листи начебто від імені Державної податкової служби України.

Тема листів: «Про виявлення ознак ризиковості платника податків та призупинення реєстрації податкових накладних згідно ст. 73 ПКУ».

Насправді ці листи не мають жодного стосунку до ДПС. Вони надсилаються зі сторонніх електронних адрес і містять посилання або вкладення зі шкідливим програмним забезпеченням.

Відкриття таких файлів може призвести до зараження комп’ютера та надання зловмисникам прихованого доступу до нього.

Нагадуємо, що офіційна електронна адреса служби для спілкування з платниками податків – post@tax.gov.ua. Якщо лист надійшов з іншої адреси – це явна ознака підробки.

Особливу увагу варто звертати на листи з прикріпленими файлами у форматах .pdf, .zip, .rar, .exe, .scr. Саме у таких вкладеннях найчастіше приховується шкідливе програмне забезпечення.

Закликаємо дотримуватися базових правил кібергігієни:

- не відкривайте підозрілі вкладення та не переходьте за сумнівними посиланнями;

- завжди перевіряйте адресу відправника;

- не довіряйте листам із терміновими вимогами чи погрозами без додаткової перевірки, навіть якщо вони нібито надійшли від знайомих організацій чи контактів.

Порядок сплати земельного податку фізичною особою у рік придбання земельної ділянки

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами «в», «г», «д» п. 286.1 ст. 286 ПКУ, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 01 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктами 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 01 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).

Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац перший п. 287.5 ст. 287 ПКУ).

Отже, при отриманні від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку або на підставі поданих фізичною особою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки відомостей про правовстановлюючі документи на земельну ділянку, контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у фізичної особи виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення.

Яким чином сплачується ПДФО при наданні нерухомості в оренду на території України, що належить фізичній особі – нерезиденту?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 170.1.3 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) нерухомість, що належить фізичній особі – нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу – підприємця або юридичну особу – резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Доходи, зазначені у п.п. 170.1.3 п. 170.3 ст. 170 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок.

Державні послуги без кордонів: податковий номер для українців за кордоном – повністю онлайн

Державна податкова служба України у співпраці з Міністерством закордонних справ України робить наступний крок у цифровізації сервісів для українців за кордоном. Вже 30 липня послуга з реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (ДРФО) та отримання електронної картки платника податків з QR-кодом буде доступна для всіх громадян України за межами країни.

Про це повідомила очільниця ДПС Леся Карнаух.

«Ми поруч зі своїми навіть за тисячі кілометрів. Розширюємо можливості сервісу «е-Консул». Разом із Міністерством закордонних справ України ми об'єднали зусилля, щоб зробити державні послуги для українців більш зручними, в якій би точці світу вони не мешкали. У травні цього року ми запровадили механізм, який дозволяє батькам, які мешкають за кордоном, оформити онлайн податковий номер для дітей до 18 років. Вже завтра ця послуга доступна і для всіх повнолітніх за кордоном», – сказала вона.

Отже, забудьте про довгу складну процедуру та черги. Щоб отримати РНОКПП (податковий номер) більше не доведеться особисто приїжджати до України або надсилати нотаріально засвідчені документи поштою.

Все що вам потрібно – мати дійсний документ, що посвідчує особу.

Як подати заяву?

Подати заяву можна самостійно через власний електронний кабінет у системі «е-Консул». Потрібно авторизуватися за допомогою Дія.Підпис, КЕП або BankID, заповнити форму та додати скан-копії необхідних документів (зокрема документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує місце проживання/перебування).

Особисто або через представника – у посольстві чи консульстві. Якщо ви обираєте подання паперової заяви через закордонну дипломатичну установу (ЗДУ) України:

Умови: необхідна особиста присутність заявника (або його уповноваженого/законного представника) в ЗДУ для ідентифікації особи та надання оригіналів документів. За автоматизовану обробку даних під час приймання паперової заяви стягується консульський збір у розмірі 40 USD / 37 EUR.

У ДПС максимально швидко опрацюють відповідну заяву. Потім сформують картку платника податків в електронній формі з захищеним QR-кодом. І за лічені дні надішлють її засобами системи «е-Консул».

«До речі, перший етап – оформлення податкового номеру для дітей вкрай популярний. За два місяці через «е-Консул» ми отримали понад 2,1 тис. заяв від батьків та оформили 1 772 електронні картки для дітей за кордоном», – зазначила очільниця ДПС.

Леся Карнаух додала, що розвиток цього сервісу – важливий крок до створення зручного та безбар'єрного цифрового простору для українців у будь-якій точці світу. Але для ДПС це не тільки цифровий інструмент. Це приклад, коли держава допомагає, а не ускладнює.

«І ми продовжимо робити все, щоб українські державні сервіси були простими, сучасними та доступними для кожного», – зазначила в. о. Голови ДПС.

На даному етапі сервіс покриває саме реєстрацію в ДРФО за формою № 1ДР. Проте ДПС не зупиняється на досягнутому: наступним кроком стане запуск онлайн-послуги з внесення змін до реєстру за формою № 5ДР. Загалом розвиток цього сервісу – це важливий крок до створення зручного та безбар'єрного цифрового простору для українців у будь-якій точці світу.

Ініціативу реалізовано МЗС та ДПС за підтримки МОМ, ПРООН та УВКБ ООН.

Законодавством встановлені однакові вимоги щодо фіскалізації готівкових і безготівкових розрахунків

Фахівцями Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС) на постійній основі здійснюється контроль за дотриманням суб’єктами господарювання (далі – СГ) вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон).

Так, СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов'язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

У липні 2026 року фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС проведена фактична перевірка діяльності фізичної особи – підприємця (далі – ФОП). Згідно з наданими до перевірки банківськими виписками за рахунком ФОПа встановлено факти непроведення через РРО/ПРРО розрахункових операцій, проведених через термінал.

За результатами перевірки зафіксовано порушень на 3,6 млн. гривень.

Як отримати та коли вважається врученим податкове повідомлення-рішення

Як отримати податкове повідомлення-рішення (ППР)

Платник податків може отримати податкове повідомлення-рішення одним із таких способів:

- в електронній формі – через Електронний кабінет, для платників які обрали електронну форму взаємодії та подали Заяву про бажання отримувати документи через Електронний. Одночасно на електронну адресу платника надходить повідомлення про вид документа, дату та час його надсилання до Електронного кабінету;

- у паперовій формі – рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків;

- особисто (за потреби) – у контролюючому органі або через уповноваженого представника, повноваження якого підтверджені відповідно до законодавства.

Коли ППР вважається врученим

Податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків:

- у день його доставки до Електронного кабінету – якщо платник обрав електронний спосіб взаємодії з контролюючим органом. Датою вручення є дата і час, зазначені у квитанції про доставку документа до Електронного кабінет;

- якщо протягом двох робочих днів контролюючий орган не отримує підтвердження про доставку документа до Електронного кабінету, такий документ у паперовій формі надсилають платнику рекомендованим листом або вручають особисто;

- у день отримання рекомендованого поштового відправлення платником або його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення платнику податків або його представнику;

- якщо документ доставлено після 18:00, він вважається врученим наступного робочого дня; якщо документ надійшов у вихідний або святковий день, датою вручення вважається перший робочий день після нього

- у випадках, визначених Податковим кодексом України, якщо поштове відправлення не було вручено з причин відсутності платника за податковою адресою, його відмови від отримання або з інших причин, що не залежать від контролюючого органу, податкове повідомлення-рішення вважається врученим у день, зазначений оператором поштового зв’язку в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Важливо пам’ятати, що для фізичних осіб податковою адресою є місце проживання, за яким особа перебуває на обліку в податковому органі. Тому у разі зміни адреси необхідно своєчасно повідомити про це контролюючий орган, щоб важливі документи надходили за актуальним місцем проживання.

Електронний кабінет – це зручний спосіб взаємодії платника податків з контролюючим органом, який забезпечує можливість своєчасного отримання електронних документів, контролю податкових зобов’язань та своєчасності їх виконання

Форма і зміст фіскального чека повинні відповідати встановленим законодавством вимогам

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних РРО (далі – ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 1 розд. I Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (із змінами) (далі – Положення № 13), форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов’язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів мають відповідати вимогам Положення № 13.

Як при обчисленні суми податку на нерухоме майно враховується площа приватизованої фізичною особою кімнати у гуртожитку?

Відповідно до п.п. «г» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас, згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад.

Статтею 1 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2482) визначено, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 Закону № 2482 оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п. 5 ст. 8 Закону № 2482).

Приватизована квартира (або кімната) у гуртожитку – це нерухомість, яка перейшла у приватну власність фізичної особи. Право власності передбачає можливість вільного відчуження цього майна через укладання договорів купівлі-продажу, дарування або складання заповіту.

Тобто, приватизована кімната в гуртожитку є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, оскільки кімната є ізольованим житловим приміщенням у багатоквартирній споруді, для розрахунку податку на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки) окрема кімната в комунальній квартирі або гуртожитку, яка належить фізичній особі на правах власності, прирівнюється до квартири.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з п.п. «а» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується, зокрема: для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів.

При цьому, пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).

До уваги резидентів Дефенс Сіті!

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) щодо: який порядок та терміни подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств платником податку – резидентом Дефенс Сіті, прибуток якого звільняється/не звільняється від оподаткування, та який до набуття такого статусу застосовував квартальний або річний базовий звітний період, інформує.

Платник податку на прибуток підприємств – резидент Дефенс Сіті, який до набуття такого статусу використовував квартальний або річний базовий звітний (податковий) період та подав заяву про звільнення від оподаткування прибутку, повинен з першого числа кварталу, наступного за поданням такої заяви застосовувати квартальний базовий звітний (податковий) період. Такий платник зобов’язаний подати Декларацію, яка розраховується наростаючим підсумком за календарні квартал, півріччя, три квартали, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, та Декларацію, яка розраховується наростаючим підсумком за календарний рік, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо платник податку на прибуток підприємств отримав статус резидента Дефенс Сіті, але не подав заяву про звільнення від оподаткування прибутку, то такий платник оподатковується на загальних підставах. При цьому, якщо річний дохід такого платника від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих податків) за минулий рік перевищує 40 млн грн, то податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Якщо такий дохід не перевищує 40 млн грн, то платник застосовує річний податковий (звітний) період, який починається з 01 січня по 31 грудня поточного звітного року.

Внесено зміни до форми Податкової декларації з транспортного податку

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) інформує, що 21.07.2026 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 12.06.2026 №313 «Про внесення змін до форми податкової декларації з транспортного податку» (із змінами) (далі – Наказ № 313).

Зміни, внесені Наказом № 313, надають можливість для платників транспортного податку відображати у податковій декларації з транспортного податку встановлені сільськими, селищними та міськими радами пільги з транспортного податку.

Наказ № 313 опубліковано в виданні «Офіційний вісник України» від 21.07.2026 № 59.

Термін сплати грошового зобов’язання (основного платежу, штрафу), визначеного у ППР

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розд. V ПКУ;

заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розд. IV ПКУ;

наявності помилок при визначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених ПКУ.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

ФОП – платник єдиного податку надає послуги за договорами доручення: чи застосовується РРО/ППРО?

Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця (ФОП) є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ(п. 292.1 ст. 292 ПКУ).

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).

Розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону № 265).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону № 265).

При цьому, РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи (п. 296.10 ст. 296 ПКУ).

Отже, ФОПи платники – єдиного податку, які надають послуги за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування та агентськими договорами незалежно від обсягу доходу зобов’язані при провадженні своєї господарської діяльності застосовувати РРО та/або ПРРО з видачею в обов’язковому порядку розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.

Водночас, через РРО та/або ПРРО проводиться уся сума коштів, отримана за такими договорами, тобто як сума вартості товарів (робіт, послуг) так і сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Довідково: ПКУ – Податковий кодекс України;

Закон № 265 – Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

Єдиний рахунок спрощує процес сплати податків та зборів

Платники податків мають можливість використовувати єдиний рахунок для сплати податків, зборів, єдиного внеску та інших платежів, які контролюються податковими органами.

Що це дає?

Використання єдиного рахунку дозволяє зекономити час на створення платіжних доручень, зменшити їх кількість, запобігти помилкам при здійсненні платежів та уникнути непорозумінь, пов'язаних зі зміною рахунків.

Перехід на єдиний рахунок здійснюється у кілька простих кроків:

1. Через Електронний кабінет подайте повідомлення за формою J/F 13070 про використання єдиного рахунку.

2. Отримайте квитанцію, яка підтверджує внесення до Реєстру платників, що використовують єдиний рахунок.

3. Подайте розрахункові документи до вашого банку із зазначенням реквізитів єдиного рахунку. При цьому можна вказати, на який рахунок за видом податку зарахувати кошти. Якщо цього не зазначено, система розподілить їх автоматично за вашими зобов’язаннями за календарним принципом.

Використання єдиного рахунку платником податків розпочинається з дня, наступного за днем подання ним повідомлення про використання єдиного рахунку.

Кошти, які надходять на єдиний рахунок, будуть зараховані як сплата до бюджету та фондів, що контролюються ДПС.

Дата зарахування коштів на єдиний рахунок буде датою розрахунків платника з бюджетом та фондами.

Важливо:

- платник може повідомити про відмову від єдиного рахунку лише один раз на рік. У разі відмови, використання рахунку припиняється з 01 січня наступного календарного року.

- єдиний рахунок не використовується для сплати ПДВ, акцизного податку з реалізації пального та спирту, а також для сплати частини чистого прибутку державними та комунальними підприємствами та їх об’єднаннями.

Передача в оренду майна разом із стаціонарним джерелом забруднення в середині року: з якого періоду припиняється подання податкової декларації екологічного податку?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПКУ та чинному на час її подання.

Форма Податкової декларації екологічного податку (далі – Податкова декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (із змінами та доповненнями). Невід’ємною частиною Податкової декларації є 6 (шість) типів додатків: додатки 1 - 6.

Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші.

Пунктом 63.3 ст. 63 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням (далі – об’єкти оподаткування), контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).

Заява про об’єкти оподаткування або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4 Порядку № 1588).

Пунктом 250.9 ст. 250 ПКУ передбачено, що якщо платник екологічного податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов’язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 ПКУ.

Таким чином, у разі передачі в оренду або відчуження нерухомого майна разом із стаціонарним джерелом забруднення в середині звітного періоду поточного року, платник складає та подає Заяву 20-ОПП та відповідно до п. 250.9 ст. 250 ПКУ повідомляє контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення заяву про виникнення (відчуження) у нього об’єкта оподаткування екологічним податком.

При цьому декларування податкових зобов’язань з екологічного податку здійснюється платниками за фактичний період перебування у користуванні об’єктів оподаткування, визначений у Заяві 20-ОПП, у відповідному звітному (податковому) періоді.

В який строк та яким чином суб’єкт господарювання отримує інформацію щодо припинення дії ліцензії?

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (далі – Рішення про припинення) приймається:

1) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

2) у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу – не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевірки;

3) у разі припинення дії ліцензії за заявою суб’єкта господарювання – не пізніше 20 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої заяви органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття Рішення про припинення:

1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

2) оприлюднює Рішення про припинення на своєму офіційному вебпорталі/субсайтах вебпорталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

3) направляє суб’єкту господарювання Рішення про припинення в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України.

Які документи та в які строки подаються фізособою до контролюючого органу для отримання пільги щодо сплати земельного податку?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) нагадує, якщо фізична особа є власником однієї земельної ділянки або декількох ділянок з різними видами використання та має право на пільгу по земельному податку, то для отримання пільги їй необхідно звернутися (з урахуванням терміну давності) до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації або за місцем знаходження земельних ділянок із документом, що посвідчує право на пільгу.

Якщо фізична особа має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), то така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання / зміну земельних ділянок для застосування пільги разом із документом, що посвідчує право на пільгу.

Також, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку / земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

Водночас зазначаємо, що від сплати податку звільняються фізичні особи (у тому числі і ті, що не відносяться до пільгової категорії) на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платнику єдиного податку четвертої групи.

Подавати заяви фізичні особи можуть письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку, скориставшись Електронним кабінетом платника, а також через мобільний застосунок «Моя податкова», створеного на цифрових платформах iOS та Android.

Документом, що посвідчує право на пільгу є, зокрема, але не виключно, посвідчення особи з інвалідністю першої або другої групи, пенсійне посвідчення (за віком), посвідчення батьків багатодітної сім’ї, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1 – 3 категорія), посвідчення особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», договір оренди землі, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису), укладений з платником єдиного податку четвертої групи, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43597.

Місцева рада не прийняла нове рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: чи сплачувати податок?

Відповідно до положень п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) сільськими, селищними, міськими радами (далі – Ради), при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні ст. 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розд. XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПКУ cтавки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням Ради, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Таким чином, якщо сільська, селищна, міська рада не прийняли рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суб’єкт господарювання, починаючи з 01 січня, та протягом того ж року переходить зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування: порядок сплати податку на прибуток у поточному році

Платники єдиного податку, які протягом року перейшли на загальну систему оподаткування, застосовують річний податковий (звітний) період як новостворені платники податку на прибуток підприємств, який для них починається з дати переходу на загальну систему оподаткування і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (крім виробників сільськогосподарської продукції), а у разі ліквідації платника після переходу на загальну систему оподаткування – закінчується датою ліквідації.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за річний податковий (звітний) період подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Виробники сільськогосподарської продукції у разі переходу на загальну систему оподаткування з 01 січня поточного звітного року подають окремо Декларацію за період з 01 січня по 01 липня поточного звітного року, а починаючи з 01 липня поточного року застосовують річний податковий період, який починається з 01 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Платник податку на прибуток зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним Декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого ПКУ для подання Декларації.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44106.

ФОП здійснює діяльність у декількох місцях продажу: яким чином ведеться облік товарних запасів?

Обов’язок суб’єкта господарювання вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку встановлено Законом № 265.

Правила ведення обліку товарних запасів визначає Порядок № 496. Ці правила також поширюється на фізичних осіб – підприємців (ФОП), у тому числі і платників єдиного податку.

Так, облік товарних запасів здійснюється ФОПом шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку.

При цьому ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об’єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об’єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об’єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об’єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід’ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов’язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Довідково: Закон № 265 – Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

п. 1 розд. II Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (Порядок № 496).

За яким ідентифікатором форми в Електронному кабінеті нерезиденти подають заяву за ф. № 1-ОПH щодо відомостей про осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку?

Відповідно до п. 9.3 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами) платники податків – юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання, зокрема, заяви за формою № 1-ОПН з позначкою «Зміна відповідальних осіб: керівника» , «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Нерезиденти можуть подати заяву за ф. № 1-ОПН з позначкою «Зміна відповідальних осіб: керівника» , «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Платники податків подають через розділ «Введення звітності» інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» заяву за ф. № 1-ОПН – за ідентифікатором форми J1315405 з додатком – за ідентифікатором форми J1360102.

З електронною формою заяви за ф. № 1-ОПН платники податків можуть ознайомитися на офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів/ Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для юридичних осіб.

ДПС усунула технічні помилки під час приймання податкових розрахунків

З 1 серпня 2026 року Державна податкова служба України спільно з Пенсійним фондом України розпочали приймання нових форм податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку та сум нарахованого єдиного внеску.

Деякі платники повідомляли про випадки неприйняття податкових розрахунків з двох причин:

- невідповідність інформації про зазначені у них додатки;

- невідповідність типу документа.

ДПС оперативно усунула технічні помилки. Якщо звітність було відхилено з однієї з цих причин, її можна надіслати повторно.

Приймання та обробка податкових розрахунків здійснюється у взаємодії з Пенсійним фондом України. Після отримання інформації про обробку звітності Пенсійним фондом, яка наразі триває, платники отримають другу квитанцію.

Зміна відомостей про об’єкт оподаткування: заповнення Заяви за ф. № 20-ОПП

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, визначений розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1588).

Форму Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) наведено у додатку 10 до Порядку № 1588.

Відповідно до п. 8.4 розд. VIIІ Порядку № 1588 Заява за ф. № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування та у графу 2 «Код ознаки надання інформації» вноситься значення «3 – зміна відомостей про об’єкт оподаткування».

Водночас, у разі зміни призначення об’єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об’єкта оподаткування надається в Заяві за ф. № 20-ОПП двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об’єкта оподаткування, призначення якого змінюється (у графу 2 вноситься значення «6 – закриття об’єкта оподаткування»), у другому – оновлена інформація про об’єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого (у графу 2 вноситься значення «1 – первинне надання інформації про об’єкти оподаткування»), при цьому ідентифікатор об’єкта оподаткування змінюється (п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588 та п. 2 Пам’ятки для заповнення розд. 3 Заяви за ф. № 20-ОПП).

Зміна даних у ДРФО: подання заяви за ф. № 5ДР стосовно малолітньої особи, яка ще не отримала паспорт громадянина України вперше

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування: м. Дніпро) звертає увагу, що стосовно малолітньої особи (до 14 років) або особи віком від 14 до 18 років, яка ще не отримала паспорт громадянина України вперше, крім випадків подання такої заяви стосовно неповнолітньої особи для оформлення картки платника податків в електронній формі, за наявності документа, що посвідчує його особу, та свідоцтва про народження дитини до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання або до будь-якого контролюючого органу, заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. 5ДР) подає один із батьків.

Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР використовуються дані паспорта та інших документів, які підтверджують зміни таких даних.

Для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів та їх копії:

витяг з реєстру територіальної громади;

паспорт, виготовлений у формі книжечки;

тимчасове посвідчення громадянина України.

Витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) дитини подається лише за наявності такого документа або якщо задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) дитини відрізняється від задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків.

Для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Внесення змін до ДРФО здійснюється протягом трьох робочих днів з наступного дня після дня подання фізичною особою Заяви за ф. № 5ДР.

Крім того, один із батьків може подати Заяву за ф. № 5ДР в електронній формі:

за допомогою Електронного кабінету (https://cabinet.tax.gov.ua);

через мобільний застосунок «Дія» (мобільний додаток Порталу Дія);

засобами Порталу Дія або через центр надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (після технічної реалізації такої можливості). Інформацію про запровадження цих можливостей буде розміщено пізніше;

засобами системи «е-Консул» (громадяни України, які перебувають за кордоном) (після технічної реалізації такої можливості). Інформацію про запровадження цих можливостей буде розміщено пізніше;

За зверненням одного з батьків контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі (картка платника податків.

За бажанням особи (громадянина України) картка платника податків може бути сформована в електронній формі.

Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44605

Військовослужбовцям при переїзді до нового місця служби в інший населений пункт виплачується підйомна допомога та компенсація ПДФО: за якою ознакою доходу в додатку 4ДФ до Розрахунку відображати?

Згідно з п. 3 ст. 9 прим.1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2011) при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв’язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відс. місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розд. ІV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в якому не передбачено звільнення від обкладання податком на доходів фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції а також визначених Законом № 2011 членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, підйомна допомога, яка виплачується військовослужбовцям при переїзді до нового місця військової служби в інший населений пункт, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

При цьому, якщо підйомна допомога військовослужбовцям здійснюється за рахунок фонду грошового забезпечення, то сума даної допомоги підлягає компенсації в розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджені форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).

Згідно з «Довідником ознак доходів фізичних осіб» (далі – Довідник) (додаток 2 до Порядку) доходи у вигляді сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, відображаються у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «185».

Водночас, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» додатку 4ДФ до Розрахунку відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеної у Довіднику, повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

Враховуючи зазначене, підйомна допомога, яка виплачується військовослужбовцям при переїзді до нового місця військової служби в інший населений пункт, відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «185». При цьому, виплати щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з таких виплат, не відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку.

Попередня

«Твої права – твій захист: допомога постраждалим від торгівлі людьми»

Наступна

Механізм проведення виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2026 році